Фактично музей для осіб в кріслах колісних є складним для відвідування:
- потрапити можна лише у ворота та на вуличну територію музею;
- пересуватися територією в кріслі колісному без сторонньої допомоги є досить важко: перепад висоти, доріжки вимощені грубою і горбатою бруківкою;
- палац і всі музейні приміщення є недоступними, потрапити можна лише у внутрішнє подвір’я, а всередину замку є неможливо;
- туалетні приміщення теж є недоступними для осіб в кріслах колісних.
Опис
Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького — краєзнавчий музей у м. Ужгороді, найбільше зібрання пам'яток з історії, етнографії і культури в цілому Українського Закарпаття, міститься у приміщенні Ужгородського замку.
Історія Ужгородського замку
Сьогодні ми розкажемо вам про стародавню фортецю – Ужгородський замок. Він знаходиться на самій вершині Замкової гори та гордо височіє над історичним серцем Ужгорода. Це одна з найцінніших військових історичних будівель Закарпатського краю. Замок зведено на краю крутого схилу, тому одна з його стін фактично височіє над прірвою. Північна частина споруди розташована на такому карколомному схилі, що ворог жодного разу не пробував атакувати фортецю з цього боку. Товщина стін сягає 3 метрів, а фортифікаційні укріплення продумані з ретельністю генія. Навіть якщо ворогам вдавалось подолати міцну замкову стіну, захисники фортеці могли продовжувати оборону. Оскільки замок служив за сховок не тільки аристократії, але й чисельним городянам, під ним розташовані глибокі каземати. У підземеллях можна також побачити в’язницю та кімнату для тортур.
Ніхто точно не може сказати, коли вона була побудована. Але в 9 ст. письмові джерела вже згадують про замок, щоправда він був не кам’яним, а дерев’яним. У цих краях жили слов’яни — білі хорвати, вони й створили перші укріплення. Трохи згодом, в кінці 9 на початку 10 століття, тут було збудовано дерев’яний форт, в якому розташувалася резиденція князя Лаборця. Проте, після нападу угорців фортеця була спалена і через деякий час ними ж і відбудована. Ужгородський замок був ласим шматком, і угорські королі дарували своїм підданим ці землі. У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам замок та землі. Вони володіли ним 350 років. Другети перебудовували замок у 16 столітті. Для виконання будівельних робіт було запрошено італійських майстрів, які залишили ренесансний вплив в архітектурі палацу. Було зведено міцні фортифікаційні стіни.
З періодом володіння Другетів пов’язана популярна легенда. У 17 ст. в графа Другета була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і, щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу — стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
В 17 столітті Ужгородський замок багато разів брали в облогу, зокрема в період чисельних бунтів селян та релігійних протистоянь. Останньої облоги фортеця зазнала під час національно-визвольного руху Габсбургів, яким керував Ференц Ракоці II. Він і став наступним власником замку.
Потім фортецею керував Міклош Берчені, який розвинув її до рівня головного центру культурно-політичного життя. Саме завдяки Міклошу та його дружині замок перетворився на помпезний графський двір, центр культурного та політичного життя краю кінця 17 початку 18 століття. А наприкінці XVII століття Ужгородський замок віддали уніатській єпархії, яка заснувала тут богословський ліцей. Він проіснував аж до приходу радянської влади.
З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8—10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5—3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.
Колишній житловий палац Ужгородського замку розмістився навпроти головної в'їзної брами. Він являє собою сувору двоповерхову споруду прямокутної форми, на кожному розі якої є квадратна вежа.
На верхньому поверсі веж, товщина стін яких сягає 2,5—3 м, видно темні отвори бійниць. У фортифікаційній системі замку палац, він же і цитадель, займав домінуюче положення. Це двоповерхова будівля, в якій розміщено понад 40 приміщень.
На першому поверсі містилися складські приміщення та комори. Власники жили на другому поверсі, де була найбільший та найгарніший Лицарський зал – приміщення для банкетів та урочистих прийомів. Гості селилися на третьому поверсі.
На нижньому та верхньому ярусаї будівлі ще й досі можна побачити бійниці.
Над входом у палац вміщено барельєф з чотирма дроздами – частина родового герба графів Другетів. На справді, їх мало б бути сім, що можна побачити на усіх зображеннях герба цього роду. Якимсь дивом за радянської влади кількість дроздів зменшили до чотирьох. Правіше від гербу напис – Anno Domini 1598, що є датою реставрації замку.
Заслуговує на увагу замкова каплиця, в якій стеля розписана на релігійну тематику ще 1857 року художником Фердинандом Видрою. У підземеллях фортеці колись були каземати, а зараз тут діє дегустаційна зала. Можна спробувати всі види закарпатських вин і поринути в епоху середньовіччя.
Для маломобільних груп населеня дегустаційна зала недоступна.
На подвір'ї замку зберігся, на жаль, лише фундамент церкви св. Юрія, яка була збудована ще у 14 столітті. У 1728 році сталася сильна пожежа, внаслідок якої церква згоріла.
Внутрішнє подвір'я замку прикрашає не лише сад, а й міфічні статуї. Насамперед впадає у вічі скульптура давньогрецького героя Геракла, де зображена перемога Геракла над Лернейською гідрою.
До замкового подвір'я перенесено також залишки бронзового фонтану. Це бронзова копія «Відпочиваючого Гермеса» давньогрецького скульптора Лисиппа. Римляни ототожнювали Гермеса з Меркурієм.
У внутрішньому дворику замку взимку 2012 року було встановлено бюст графу Міклошу Берчені, а 8 листопада 2013 року — його дружині графині Кристині Чак. Родина 13 років володіла замком.
Туристів зазвичай привертають таємниці палацу – стіни замку приховують всю систему таємних ходів. Кажуть, що якийсь із підземних ходів веде до Невицького замку – напівзруйнованої сьогодні фортеці, розташованої в 10 км від музею. Вірять, що існує навіть секретний архів, в якому містяться плани підземних переходів і колодязів Ужгородського замку.
Отже, у приміщенні Ужгородського замку міститься Закарпатський краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького. На сьогодні його колекція становить 110 000 одиниць збереження. Експонати основного фонду Закарпатського краєзнавчого музею об’єднані у 13 груп у тридцятьох залах.
Увага: всі нижчеописані приміщення інтер’єрів музею є недоступними для користувачів крісла колісного та маломобільних груп населення. Аудіодискрипції музейних експонатів теж не має.
Основою Закарпатського краєзнавчого музею вважається природнича та етнографічна колекції колишнього Ужгородського земського музею. На землях Закарпаття музейну справу заснував юрист графа Шенборна – Тиводар Легоцький (1830-1915). Після закінчення Другої світової війни, у 1947 р. колекція музею розмістилася в Ужгородському замку, де вона перебуває до сьогодні.
На першому поверсі відділ природи подає фізико-географічну характеристику Закарпатської області, дані про рослинний і тваринний світ з використанням художніх діорам.
Чимало вартісних експонатів у фондах та експозиції природознавчого характеру. Це, зокрема, скам’янілий скелет риби-тунця, вік якого становить близько 36 млн. років, скам’янілі залишки морських їжаків, молюсків, кістки та зуби мамонта, печерного ведмедя, гігантського оленя, зубра, одна з найбільших в Україні колекція чучел птахів і звірів, чисельні колекції гербаріїв і т.д.
Також музей відзначається численною колекцією холодної і вогнепальної зброї. Вона складається з 269 зразків, що зберігаються у фондах музею з 18 країн світу. Колекція охоплює період від 13 ст. до другої пол. 20 ст. Її основу становлять зразки холодної та вогнепальної зброї, які були передані з колишнього Мукачівського музею Тивода Легоцького.
Особливо цінною є шабля трансільванського князя та польського короля Іштвана Баторі (1576 р.). Її срібне руків'я оздоблене коштовним камінням з монограмою "S.B." і з зображенням Іштвана Баторі. На лезі напис золотими літерами латинською мовою: "S.B. Rex Hun. et Pol." — "Іштван Баторі — король Угорщини і Польщі", "Pro Deo et Patria" — "За Бога і Батьківщину".
Не кожний музей може похизуватися таким зібранням рукописних книг та стародруків, які належать до фондів музею. Назвемо лише найцінніші видання: "Королівське Євангеліє" 1401 р., "Мукачівський Псалтир" XV ст., "Біблія руська" 1519 р. Франциска Скорини, "Острозька біблія" 1581 р. Івана Федорова, велика кількість стародруків 17-18 ст.
На другому поверсі можна ознайомитися з історією міста і, насамперед, історією Ужгородського замку, а також – історією релігії та розвитком духовної культури краю на прикладі речових експонатів, старовинних та рідкісних книг і меблів 17– початку 20ст.
У 2009 р. було урочисто відкрито ще одну експозицію – "Закарпаття між двома світовими війнами", яка охоплює період 1914-1938 рр., де представлено понад триста оригінальних документальних та речових експонатів, що висвітлюють умови створення Карпатської України. Наступна експозиція присвячена власне Карпатській Україні, а неподалік облаштовано меморіальну кімнату-музей визначного культурного і державного діяча – Августина Волошина. Унікальні зібрання відділу народного мистецтва та етнографії репрезентують тематичні виставки "Народний одяг Закарпаття" і "Народні музичні інструменти Закарпаття".
У ресторані "Ужгородський замок" можна пообідати, а на літній терасі ресторану — випити кави, спостерігаючи лицарський турнір.
Адреса, контакти
м. Ужгород, вул. Капітульна 33
https://goo.gl/maps/dka5bwTfGmWNkgBD6
