Музей Митрополита Андрея Шептицького

Логотип музею

Музей Митрополита Андрея Шептицького є тим місцем, де, окрім історії про праведного Владику, можна отримати значно більше - щирість, правду і велику енергію.

29 серпня 2020 року у Львові відкрив двері Музей Митрополита Андрея Шептицького. Ця знакова подія була очікуваною для багатьох, з огляду на те, що у 2020 р. минуло 155 років з дня народження Митрополита. Прийдіть до музею і переконайтесь про те, що історія оживає і, що стіни говорять. Почуйте про те, що справа, в яку вкладено душу людини - живе і запалює інших. Переконані, що вам пощастить і ви познайомитеся з унікальним і справжнім душпастирем, ієромонахом, отцем д-р.Севастіяном (Степан Дмитрух), котрий є настоятелем Церкви і директором музею (та залюбки проведе Вам цікаву екскурсію). Саме отець Севастіян, 30 років, невтомно працював над ідеєю створення Музею Митрополита Андрея Шептицького. Його мрія нарешті здійснилася, і музей відкрив свої двері для відвідувачів. Місія музею відновлювати пам'ять велетнів духу, мислителів, будівничих України і говорити на весь світ про велич Митрополита Андрея Шептицького…

Експонати

Ноші (для транспортування) Митрополита Андрея Шептицького. Міцна тканина. Кінець 1930-тих років.

Це незвичний предмет особистого вжитку, так звані "ноші митрополита". Так їх між собою називали монахи, які доглядали митрополита Андрея в його немічні часи земного буття. Вони є двома міцними суконними полотнищами вершкового кольору, скріпленими одне з одним поперечними пасками.

Ці ноші зараз експонуються на виставці у залі речей митрополита під скляним накриттям прямокутної форми. Колись їх зберігав і передав нам монах-студит, брат Єфрем Михайлюк. Він прислуговував митрополиту під час хвороби, коли владика Андрей вже не міг вставати з ліжка. Монахи, щоб перестеляти постіль, виготовили для зручності такі суконні ноші. Завдяки ним можна було підняти митрополита і перестелити ліжко, підкладаючи їх під нього.

Цей експонат є свідченням благородної мети впровадження різних фізичних засобів і конструкцій для допомоги потребуючій людині в її немічному часі та немічному віці. Ці ноші також є прикладом широкого впровадження інклюзії у різні групи суспільства, а їх створення - праведним шляхом суспільства до милосердя та емпатії, що без сумніву отримало б благословення митрополита і графа Андрея Шептицького.

Аудіоверсія: Ноші (для транспортування) Митрополита Андрея Шептицького.

Тростина Митрополита Андрея. Дерево. Перша третина ХХ століття.

Це дерев’яна тростина для полегшення ходьби, акуратної роботи, була придбана в Лондоні, про що свідчить інформаційна капсула майстра в середині виробу. Ця паличка, з одного боку, є свідченням деякої фізичної слабкості Митрополита, оскільки вже тоді мав певні захворювання, а з іншого боку, непереборної жаги до активної діяльності на благо народу і суспільства.

Митрополит був людиною високого морального духу, підкріпленого служінням Богові. В розпорядженні музею є архівна знимка, що зберігається у фондах, на якій митрополит стоїть в темній накидці, спираючись на цю тростину. Також є задокументовані свідчення монахів, що особисто були свідками використання цієї тростини владикою, коли він ще мав можливість самостійно ходити…

Оглядаючи цю паличку-тростину, уважні відвідувачі нашого музею помічають незвичну довжину цієї річчі: вона є занадто короткою для високої двометрової статури митрополита Андрея Шептицького. Це правда.

Причиною тому є одна історія. Після смерті митрополита під час радянської окупації, відбувся псевдо-собор, на якому було оголошено про ліквідацію УГКЦ. Після цього розпочалися переслідування всіх ключових фігур Церкви, плюндрування та паплюження пам’яті її ієрархів. За таких обставин священикам і монахам доводилося переховувати особисті речі митрополита Андрея, який залишався символом нескоренності українського народу радянській владі навіть після своєї смерті. І тому, один зі священиків, отець Володимир Грицай, що в минулі роки був секретарем митрополита, вкоротив тростину митрополита під свій зріст і користувався нею, як своєю. Це було запорукою, що паличку не будуть асоціювати з високим зростом митрополита, не розпізнають її, не вилучать і не знищать, як багато інших сакральних і мистецьких символів УГКЦ. Пізніше, в 1980-х роках, брат отця-секретаря, Мирослав Грицай особисто розповів історію походження цієї тростини. Він передав й саму тростину, як реліквію, що пов’язана зі святою людиною, Митрополитом Андреєм, і яка є одночасно символом нескореності самої Церкви.

Аудіоверсія: Тростина Митрополита Андрея.

Капелюх титулярний Митрополита Андрея Шептицького. Кашемір, китиці. 1901 рік.

Перед нами є ще один не менш цікавий експонат, особиста річ Митрополита Андрея - його капелюх. Це не такий капелюх, який носять зазвичай пани чи пані. В світі існує багато видів капелюхів, звичайних або статусних. Наприклад, кардинальський, що їх носять кардинали. Капелюх в нашій збірці - митрополичий. В той час, коли Митрополита Андрея висвятили на архиєрейство та надали посаду керівника Львівської митрополії, Папа Римський дав йому той капелюх, як знак спеціального привілею. Торкаючись його краю, можна відчути китиці. Ті китиці є знаком та символом митрополичої влади.

Капелюх кардинальський має великі китиці: аж 7 рядів, що сягають людині майже до стегон. Цей капелюх в різні часи зберігали як велику пам'ять по Митрополиту Андрею, а зараз він є невід’ємною частиною нашої музейної експозиції.

В 1901 році 17 січня митрополит, призначений єпископом Львівської Митрополії (Владикою Львівської Митрополії), був впроваджений на престіл кафедри Львівського собору святого Юра.

Аудіоверсія: Капелюх титулярний.

Білий плащ і чорна мантія Митрополита Андрея. Бавовняна і шовкова тканини. Кінець ХІХ – початок ХХ століття

Білий повсякденний плащ. Митрополит Андрей був високого росту - 2 метри і 9 сантиметрів. Був потужної статури, що пояснює, чому його плащ такий великий. А тепер уявімо собі тканину: це біла груба бавовна. Такі плащі називаються пороховиками. Митрополит цей плащ вживав, коли перебував і працював на свято-Юрський горі в митрополичих палатах. Осінню було холодно, і він часто був одягнений у цей плащ.

Ми маємо цікаву архівну знимку, де митрополит сидить у тому самому плащі. Репродукція тої знимки міститься поруч на стіні, біля скляної вітрини з плащем. Знаючи, що Митрополит був графом, можуть виникнути якісь упереджень стосовно його стилю життя. Але, якщо б ви торкнулися плаща, ви б відчули, що його рукави є зашиті, полатані, зацеровані. Митрополит був дуже скромною людиною і вимогливим до себе. Дуже любив дітей, шанував бідних, вдів та сиріт. Він жертвував великі кошти на лікування хворих, на вишкіл дітей, на утримання сиротинців, які були при монастирях.

Крім цього плаща, ми маємо ще іншу річ Митрополита Андрея - чорну накидку-мантію. Мантія - це верхній одяг монахів. Вона має комірець. Мантія не є довгою, трошки вище колін. Торкаючись накидки, ми можемо в молитві попросити опіки і Божої помочі через заступництво Митрополита Андрея. Ця мантія, як і білий плащ з вітрини, є зношеною та поцерованою. Одяг митрополита є свідченням надзвичайної скромності великої Людини.

Аудіоверсія: Білий плащ.

Аудіоверсія: Чорна мантія.

Вервиця Митрополита Андрея Шептицького. Дерево, шнурівка. 1906 рік.

Наступний експонат музею, з яким ми будемо знайомитись – це також особиста річ Митрополита Андрея – вервиця, яку він привіз зі Святої землі. Цю вервицю, в часи гонитви на Церкву, переховували монахи-студити, які колись опікувалися митрополитом вже в старшому віці та обслуговували його. Коли митрополит помер, один з монахів, брат Григорій, забрав цю вервицю собі та зберіг її. Сьогодні вона експонується в нашому музеї.

З цією вервицею пов’язана наступна подія. В 1906 році Митрополит Андрей Шептицький організував велику молитовно-паломницьку прощу до Святої землі. З ним було майже 600 осіб, які вирушили поїздом зі Львова до Італії, у місто Трієст. З Трієста пливли кораблем. Ця подорож тривала в одну сторону 6 днів. Сім днів прочани були на Святій землі, оглядали святі місця, де народився, де жив, де проповідував Христос, де Він був розп’ятий на горі Голгофі, помер і віддав своє життя за спасіння та відкуплення наше…

Дуже ретельно і цікаво ту прощу описав отець Юліан Зерович. Є дуже рідкісна й гарна знимка, де Митрополит сидить у чорній рясі, з чорним накриттям на голові і тримає в руці ту саму вервицю – вервицю, якої сьогодні ми маємо можливість доторкнутися і відчути.

Аудіоверсія: Вервиця Митрополита Андрея Шептицького.