Об’єкт історико-культурної спадщини недоступний для МГН.
Нажаль, через існуючі сходові марші при вході для людей, які пересуваються на кріслі колісному церква є недоступною. Також важко до неї потрапити і МГН. Людям з порушеннями зору в інтер’єрі церкви можливо провести описову екскурсію, тактильних експонатів немає. Для осіб з порушенням слуху можливе проведення екскурсії із супроводом жестовою мовою. Виділених і позначених відповідно до ДБН і ПДР місць для паркування а/т осіб з інвалідністю не має.
Опис
Колишній костел, а тепер церква Воскресіння Господнього, своєю появою у 1624-27 роках зобов’язана польському шляхтичу, батькові короля, Якубу Собеському, який був ініциатором побудови нового замку у Золочеві. Якуб Собеський мав великий сентимент до цього костелу – тут у криптах було поховано його першу дружину Маріану Вишнівецьку та його двох дочок.
У костельних документах збереглася цікава інформація про те, що у випадку небезпеки перед ворогом, костельне срібло складалося у бочки та закопувалося. Це був багатий храм, який щедро обдаровували власники Золочева – родина Собеських. У куполі збереглися старі стюкові зображення святих. У 1691р. костел, дзвіниця, господарські приміщення були знищені великою пожежею в місті. Храм та дзвіницю було відновлено після пожежі. Новий дзвін для храму було виготовлено на пожертву короля Яна III Собеського.
На дзвоні вибито королівський герб і дві медалі з портретами Яна ІІІ, його дружини Марії Казимири з латинськими написами та контурами ангелів над ними.
Таким чином, у Золочеві було два римо-католицькі костели – Воскресіння Господнього (він був парафіальний) та монастирський – Успення Пресвятої Богородиці. Австрійська влада скасувала монастир піярів, а костел передала римо-католицькій громаді міста, натомість костел Воскресіння передала греко-католикам. За часів радянської влади, коли УГКЦ була офіційно скасована та переслідувана, церква була передана православним. Так лишилося до сьогодні.
Колись у Золочеві проживала вірменська громада, яку до Золочева запросив Ян ІІІ Собеський і на 20 років звільнив їх від сплати податків. Вірмени були відомими купцями та ремісниками, а їх діяльність приносила гарні гроші в казну. Вірмени мали власну церкву, але у 1800 р. парафію закрили, а будівля церкви, на жаль, без сліду зникла з поверхні міста.
З кінця 19 ст.половину населення міста складали євреї, які відігравали значну роль у довоєнній історії Золочева. Євреї з’явилися в Золочеві в кінці 16 ст. Єврейська громада мала свою синагогу, цвинтар, ритуальні лазні, перукарні та магазини. Лікарня разом з лікарями була звільнена містом від сплати податків. Громада мала широке право на торгівлю, а під час війни обов’язок захищати місто. За часів королевичів Собеських євреї заснували в лісах під Золочевом скляні гути, працювали дуже відомі родини єврейських промисловців, діяльність котрих приносила гарні доходи та збагачувала місто. З 1782 р. У Золочеві починає діяти кам’яна синагога, яка була знищена під час ІІ світової війни.
Золочів – це місце народження єврейського поета Імбера Нафталі Герца. У 1878 р. В Палестині виникає перше єврейське поселення. На цю подію двадцятидворічний поет пише вірш – «Наша надія», який в майбутньому став текстом гімну держави Ізраїль.
У Золочеві народився Роальд Гоффман, лауреат Нобелівської нагороди з хімії. Під час гітлерівської окупації їх з мамою переховувала українська родина.
Під час Голокосту було знищено майже усю єврейську громаду міста, і на цьому вікова історія цих людей у Золочеві закінчилася назавжди.
Адреса, контакти
вул. М. Шашкевича, 9, Золочів
https://goo.gl/maps/sY6R2yZ8o6Bo8Zru9
